Анатолій Довгань

 

Анатолій Довгань

 

Я  до Тального серцем прикипів

 

 

«На світі міст красивіших доволі», –

Хтось, може, дорікне мені колись.

Але не пожалкую я ніколи

Про те, що у Тальному народивсь.

 

Я пив над Тікичем ночей принаду,

Стрічав зорю в березовім гаю

І сили брав в потоках водоспаду,

Купав у росах молодість свою.

 

Невеличке, та співуче,

І зелене, і квітуче,

Наймиліше, найсвітліше,

Найдорожче, найсвятіше,

Неповторне і єдине

Місто в центрі України.

 

О, не злічити ті шляхи-дороги,

Якими я півсотні літ ходив.

Мені троянди кидали під ноги

Хрещатий Київ і гривастий Львів.

 

Та, де б не був, – завжди спішив додому,

До Тікича скелястих берегів,

Бо тільки тут не відчував я втоми,

Бо до Тального серцем прикипів.

 

Невеличке, та співуче,

І зелене, і квітуче,

Наймиліше, найсвітліше,

Найдорожче, найсвятіше,

Неповторне і єдине

Місто в центрі України.

 

              1999 р.